За словами Марії*: «Вихід з будь-якої ситуації завжди є, якщо прагнеш його знайти».
Марія мріяла про щасливе подружнє життя, але реальність виявилася іншою. Психологічне, фізичне, сексуальне насильство, тотальний контроль, ревнощі – саме так характеризує своє життя у шлюбі жінка. Чоловік не працював і майже постійно був вдома. Було декілька спроб втечі з дітьми з цього пекла, але завжди чоловік наздоганяв їх, і Марія продовжувала жити в насильстві.
«Це жахливе відчуття, коли ти, наче у в’язниці. Ти повністю залежиш від настрою кривдника, не можеш нічого змінити та відчуваєш якусь безвихідь. Але я точно знала, що з цим миритися не хочу. Я не припиняла спроб втекти, і одного разу мені це вдалося з молодшою дитиною. На жаль, я не змогла забрати старшу дитину, бо син був у батьків чоловіка на той момент. Мама надала мені контакти БФ «Слов’янське серце», і я звернулася, перш за все, за психологічною допомогою».
Чоловік продовжував переслідування, погрози щодо всіх членів родини Марії. А одного разу він надіслав відео, на якому дає дитині речовини, схожі на наркотичні засоби. Відкривати кримінальну справу поліція відмовилась. Пізніше у дитини в крові знайшли алкалоїди та метаболіти, і поліція нарешті відкрила кримінальне провадження. Це стосувалося вживання наркотиків і ніяк не торкалося домашнього насильства. Почалось повномасштабне вторгнення. Місто, де завели кримінальну справу було окуповано.
«Ми роз’їхалися у різні міста. Кримінальна справа зависла. Я подала позов на розірвання шлюбу. Коли я лежала на збереженні вагітності у лікарні, колишній чоловік випередив мене і подав позов на визначення місця проживання дитини».
Завдяки проєкту БФ «Слов’янське серце» та ООН Жінки в Україні «Сила жінок: проєкт жіночого активізму для покращення доступу до правосуддя та протидії гендерно зумовленому насильству» Марія має можливість отримувати надалі психологічну і юридичну допомогу.
«Для мене це важливо, і я дуже вдячна, що представниця БФ «Слов’янське серце» виступила в суді, що стало, на мій погляд, ключовим моментом, і суд визначив, що діти мають проживати зі мною. У кривдника є час на апеляцію, але це великий прогрес, якого ми досягли за 2 роки. Психологиня, юристка завжди зі мною на зв’язку. І це додає мені впевненості і сил на шляху до зустрічі з моєю дитиною, яку я не бачила вже довгий час. Я мрію про часи, коли ми будемо жити разом і дуже сподіваюся, що так і буде. Хочу сказати тим, хто боїться або сумнівається, що наш страх посилює агресора. Тому треба йти за допомогою. Добре, що для цього зараз є можливості».
*-ім’я героїні змінено з міркувань конфіденційності та безпеки.
В публікації використано фото з безкоштовного стоку мережі інтернет.
Матеріал створено в рамках проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні» (EU4Recovery), який впроваджує Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні із залученням Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA) та UN Women Ukraine / ООН Жінки в УкраїніСтруктури ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки) за фінансової підтримки European Union in UkraineЄвропейського Союзу.
Ця публікація підготовлена в рамках проєкту EU4Recovery, однак висловлені в ній погляди та вміст не означають офіційного схвалення або визнання з боку ЄС або Організації Об’єднаних Націй.
